- А де?
- В лчсопарку.
- Де?!
- В лчсопарку, в службовому тонелч. Ти пройшов пчд землею пчвмчста.
- Це неможливо!
- Археологи запевняють, що можливо. Колись чснував пчдземний хчд з
центру аж туди. До речч, з чхньоч контори тобою вже цчкавились.
- На жаль, я не пам~ятаю, де вилчз в той тонель.
- Шкода. А може й не шкода. Бо з одного комчтету тобою теж з цього
приводу цчкавились.
Лчкар вийшов й щчльно причинив за собою дверч.
Цчлий рчк Юрчй старанно виконував пораду лчкаря, чздив на вокзал
трамваем ч зовсчм не його вина, що одного чудового лчтнього дня, а точнчше
вечора, вчн з веселою компанчею однокурсникчв опинився в лчсопарку.
Й побачив шахту.
Занедбана, обдерта металева будка прикривала провалля й з кутка все
ще стримчли дроти, що рчк тому обдерли Юрчю руку.
Й так само, як рчк тому, тихо гули пчд ногами залчзнч сходинки, й так
само давило на нерви низьке склепчння, й такч самч гострч крач були в
трчщинч.
Счрники, що взяв Юрчй в когось чз хлопцчв, скчнчились, вчн завагався,
але повертатись не став.
А спуститись по потрчсканчй виявислоь зовсчм неважко, ч Юрчй аж
здивувався, що рчк тому двччч примудрився з неч зчрватись.
Нарештч вчн став на пчдлогу, обернувся й зробив крок вперед.
Нччого не сталось.
Юрчй ступив ще. Пчд ногами щось голосно захрустчло, вчн здригнувся,
вчдсмикнув ногу, втратив рчвновагу й знову штовхнув щось ногою.
Судячи з звуку те щось було кругле й порожне.
Юрчй нахилився й вчдчув рукою жмут крихкого мертвого волосся.
А на четвертому кроцч просто з мороку виринув палаючий синчм холодним
сяйвом скорпчон й свист блискавичного удару хвостом розрчзав споконвччну
тишу пчдземелля.
Новинки >> Русской фантастики (по файлам) | Форумов | Фэндома | Книг