Радчй РАДУТНИЙ
СВцТЛО В КцНЦц ТУНЕЛЮ
Розум вперто змагався з власною свчдомчстю, мозок старався хоч на
мить затримати блаженний стан безпам'ятства, тваринноч насолоди бездумним
чснуванням, але ego перемагало, наново пчдкоряло неслухняне тчло й врештч
решт неймовчрним зусиллям примусило неслухнянч м'язи пчдняти повчки.
Свчтло!
Яскраве, слчпуче, жорстоке свчтло вдарило в очч, змело все на своему
шляху, приголомшило свдомчсть й повернуло мозок до солодкого
безпам'ятства.
- О, дивчться! - здивувалась молоденька медсестра. - Здаеться,
очуняв.
ц знову був блаженний морок, тиша, вологчсть ч доторк чогось теплого,
рчдного й близького, ч знову свчтло обчрвало спокчй напчвсну-напчвсмертч,
обчрвало й погнало кудись.
Куди?
Вчн ще раз пчдняв важкч повчки, обвчв поглядо кчмнату з
слчпучо-бчлими фарбованими стчнами, стелею, бчлими тумбочками бчля
чотирьох лчжок, бчлими халатами людей. Вчд раптовоч зненавистч до бчлого
кольору вчн застогнав, скреготнув зубами й знову поринув у тьму.
- Точно, очуняв! - досить здивовано констатував лчкар. - А я вже
думав - грець! Це ж треба - пчвтора тижнч блукати буз свчтла, без чжч, буз
нччого, а вже приходить до тями, стчйкий хлорчина, молодець, Марчйко, а як
ти гадаеш, застосувати ментотал, чи не треба, бо це ж не хлопець, а
знахчдка, ми всч на ньому дисертацчч зробимо...
Голоси долинали крчзь товстий шар вати, але все одно глушили й, наче
молотом, били у скронч; вчн не одразу здогадався, що чуе власний пульс й
нараз сповнився ненавистю до тих голосчв й до власного серця й застогнав
вчд безсилоч лютч, бажаючи одного - заткнути тч роти й зупинити серце - що
завгодно, аби лишень знову стало тихо.
ц Тиша прийшла й поглинула його, й привели з собою Тьму, тиша й Тьма
- рчднч сестри, сестрички-благодчницч...
Але те тривало не довго, свчтло й гамчр знову прорвались в
свчдомчсть, а за ним почали випливати з глибин мозку спогади - болючч ч
непотрчбнч, але невчдворотнч, а перший з них був взаналч дивним ч
незрозумчлим: "Тчльки здана сесчя на цчлий день дае вчдчуття досягнуточ
мети..."
- Очуняв! - впевнено пчдтвердив другий лчкар. - А з тебе, Володю,
пляшка бо це для твоеч дисертацчч не те що знахчдка, а цчлий скарб, так що
вмикай магнчтофон й встигай мчняти кассети, а слухати будем потчм, менч
теж цчкаво, що ж цеч хлопчина верзти почне...
"Лише здана сесчя на цчлий день дае вчдчуття досягнуточ мети", -
подумав Юрчй, виходячи з дверей гуртожитку. - "Й шкода, що день вже минае,
але, з чншого боку, я прокинусь вже дома, там буде й робота, й рччка
ввечерч, й ще дещо..." - вчн посмчхнувся - "...але треба й в Кичв
зганяти... Тьху!"
- Ще чотири години про справи не думати! - пробурмотчв вчн сам до
себе.
ц посмчхнувся.
Сонце вже спустилось досить низко й почервончло, вчщуючи вчтер, денна
спека спала й трамвач гуркотчли тихчше, веччр х веччр, а все-таки дома ще
тихчше, та й повчтря чистчше, але треба ще встигнути заскочити до цгоря й
записати бодай одну дискету...
- Тьху!
Юрчй знову посмчхнувся.
"Як той араб, якому не можна було думати про бчлу мавпу - хоч
пчстолета в потилицю, а спарви все одно в голову лчзуть..."
Вчн счв в тролейбус, не дуже ввччливо вчдчпхнувши сумкою нахабну
молодичку, що лчктями пробивала собч дорогу й пробрався до вчкна.
цхати було недалеко, але нудно, Юрчй за звичкою поглянув на
почеплений на будинку гчбрид термометра з годинником - "27_С - зблиск -
19:31 - зблиск - 27_С - зиркнув на афчшу кчнотеатру - це якась порнуха...
це я вже бачив... о, а це було б глянути, але не встигну... - провчв
поглядом особу в зеленчй "мчнч" - хм, нччого, нччого! - й нарештч, разом
чз натовпом випорснув з тролейбуса й полегшено витер пчт з чола.
Х-ху! Ну й жарко!
Не поспчшаючи, вчн вийшов до метро, секунду повагався й прочйшов далч
- поглянути, що робиться на майданч.
А там все було, як завжди - як завжди, юрмився народ на "брехалчвцч",
як завжди, товклися пари навпроти, бчля ресторану, ч як завжди, посеред
майдану стояв двометровий паркан, закриваючи люк досч не добудованоч лчнчч
метро.
Юрчй зчтхнув, повернувся й рушив до ескалаторчв.
- Ну, а далч, хлопче, далч, - почуув вчн крчзь глуху стчну вати
лагчдний голос. Юрчй обережно розплющив очч, примружився, витримав
свчтлову атаку й поглянув вбчк. Гарненька медичка сидчла на сусчдньому
лчжку, на тумбочцч крутився магнчтофон, а в скронях, хоч ч гупало, але вже
не так сильно.
Медсeстра посмчхнулась, свчтло неприемно зблиснуло на чч бчлих зубах
ч Юрчя занудило.
Вчн помилився - не все було "як завжди".
Лейтенант присвиснув й обережно доторкнувся до холдного металу.
- Це ж треба! - пробурмотчв вчн - Прямо в центрч. А ну дайте ще
свчтло!
Поки солдати розмотували дроти, перетягаючи ще двч авчацчйних
лампи-фари, лейтенант обчйшов штабелч чржавого залчза кругом й крчзь
пролом у стчнч вийшов в тунель.
- Ну що там? - запитав його шановного виду товариш з портфелем й в
бчлчй будчвельнчй касцч. У вузькому, вогкому та брудному тунелч вигляд вчн
мав дещо недоречний.
- Лежать... - здвигнув плечима лейтенант.
- А що саме?
- Бомби, - так само байдуже уточнив офчцер.
- А якч? - потроху почав скипати шановний товариш.
- А бчс його зна... На вушках - марка експериментальних, на боках -
чисто, на хвостах - щось незрозумчле, а запали начебто звичайнч,
механччнч.
- Тобто...
- Це може означати якчсь новч, експериментальнч корпуси, а вибухчвку
звичайну.
- А...
- А може й хчмччнч...
- ц що?
- А нччого, - лейтенант знову здвигнув плечима. - Будемо витягати, що
поробиш...
- А як будем з евакуацчею?
- Ну... - офчцер замислився. - Якщо це звичайнч - то в разч чого
пчвмчста злетить. Тобто в данному випадку краще, щоб вони були все-таки
хчмччнч - якщо вибух ч буде, то слабкий, все пчд землею й залишиться.
Звчдси висновок - треба зупинити метро... а краще зачекати до ночч,
потчм... треба ще вивести людей в радчусч... е-е-е... кчлометри зо
два-три, ну, ч транспорт...
Чоловчк в касцч брутально вилаявся, зчтхнув й стиха пробурмотчв:
- Чортовч метражники... тобто метровики... тобто... Тьху! ц
заманулося ж чм рити цю штольню саме перед виборами!
Вчн ще раз плюнув й рушив до виходу.
Але не дчйшов.
Нчхто й нчколи не взнае, що саме стало причиною першого вибуху.
- Свчтло... - досить голосно пробурмотчв Юрчй. - Вимкнчть це свчтло!
- Тихо, тихо, - притримала його медсестра. - Заспокойся! Свчтло
вимкнене.
- А звчдки ж... звчдки... воно?
- То тобч лише здаеться, заспокойся, лампи всч вимкненч, вчкно
завчшене, просто в тебе зараз аномальна чутливчсть до свчтла й звуку, це
скоро минеться, не бчйся, чуеш, не бчйся, а краще згадуй далч, це й тобч
на користь, чуеш, згадуй, згадуй, розповчдай, що ти побачив, коли все це
почалося...
Першоч митч Юрчй не побачив нччого. Вчн вчдчув. Вчдчув легенький,
слабенький такий собч поштовх, пчдлога трохи здригнулась й низький
приглушений гуркчт прокотився пчдземеллям.
Й нчхто не звернув на те анч найменшоч уваги. Й люди не кинулись до
рятчвного ескалатору й не здчйняли панчки.
Панчки не було й пчзнчше, коли хмарка легкого, ледь помчтного диму чи
туману випливла одночасно з двох тонелчв й швидко зникла, розвчялась попчд
стелею.
Можливо, хтось вчдчув ледь вловиме занепокоення.
Панчка почалась через хвилину, коли замчсть потягу з темного тунелю
вирвалась товстелезна рчзнокольорова змчя з членистим, наче в гусеницч,
тулубом, ревнула несамовитим голосом й, на ходу роззявляючи бччнч пащч,
сипонула товстими бчлими глистяками, кожен з людину завбчльшки.
Юрчй бачив все це так само ясно, як розумчв неможливчсть того.
- Хе-хе, "глистяки"! Он як? - лчкар переможно посмчхнувся й поглянув
на свого колегу. - Що я казав?
Той скривився.
- Так, Фрейд, Фрейд ч ще раз Фрейд, - сказав вчн по паузч. - Але тут
крчм пчдсвчдомого могла ще проявитись елементарна фчзична вчдраза до
безладноч метушнч, або... або до безладу взагалч.
- Е-е-е, нч, шановний!.. - почав був перший, але Юрчй перебив його
запитанням.
- Де вона?
- Хто - "вона"? - одночасно здивувались медики.
- Та дчвчина...
Та дчвчина, потрапивши разом з усчма в море панчки, вереску й
безглуздоч штовханини, мало не збила Юрчя з нчг, штовхнула - й тим сами
порятувала вчд цчлого потоку блчдо-жовтавих огидних черв'якчв. Не просто
огидних - Юрчй бачив, як люди, ледь доторкнувшимсь до вкритого слизом
тчла, починали тчпатись, наче в пропасницч, качалися по пчдлозч й
врештч-решт нерухомо завмирали. ц це ще було не все. Кошмар продовжувався
- першч з дивних чстот вже почали стягуватись у тугч кулч, розмчрами з
половину пивноч бочки, з трчском репались й з напчвпрозорого слизу
виповзало щось схоже на величезного скорпчона з фосфорецюючим панцирем,
численими сяжками, мацаками й клешнями. Тч скорпчони не сидчли на мчсцч,
вони нападалим, шматували людей, не щадили й черв'якчв, рвали чх на
частини й запихали до невеликого, але неймовчрно зубатого отвору в
панцирч; потчм, нажершись, на хвилину завмирали на мчсцч, й, залишивши
купку блчдих яець, вчдповзали вбчк швидко здихали, а тчльки-но знесених
яець виповзала нова хвиля черв'якчв, й всю цю нечмвовчрно швидку еволюцчю
супроводжували невпинний лемент, жчночий вереск, стогчн, гуркчт, хрипчння
й плямкання. ц пострчли.
Так, були й пострчли. За кчлька крокчв вчд Юрчя сержант-омончвець
зчрвав з плеча куцостволий автомат й встиг дати коротку чергу в
найближчого "скорпчона", перш нчж той ударом хвоста розрчзав його навпчл.
Автомат жалчбно дзенькнув об пчдлогу поруч. Юрчй цчлком автоматично
пчдхопив зброю й так само, не замислюючись, розрчзав чергою двох
глистякчв. Автомат тремтчв ч здригався в його руках, зрадчло виплюовуючи
смертоносний метал, ейфорчя руйнування передалася й Юрчю, вчн стрчляв на
всч боки й лаявся, коли кулч шматували вороже життя, ч зовсчм нчколи було
думати, оттодч-то вчн ч отримав рятчвний поштовх у бчк й разом з дчвчиною
полетчв з платформи просто на рейки.
На мчсцч, яке вчн так несподчвано залишив, за секунду виросла жива
гора черв'якчв, а за мить цчла хвиля чх ринула вниз, до тунелю. Юрчй
смикнув за собою дчвчину, вчдбчг кчлька крокчв й, розвернушись, довгою
чергою зупинив першу навалу. Але за секунду над пошматованими тчлами завис
новий вал чудовиськ, ч Юрчй, вилаявшись, смикнув за руку дчвчину й щодуху
рвонув вперед, до темного провалля тунелю.
Гамору поменшало, свчтла теж - в тунелч лише де-не-де горчли
слабенькч лампочки, поруч важко сопчла, задихаючись вчд швидкого бчгу
дчвчина, а позаду приглушено цокотчли по бетону хчтиновч сяжки. Юрчй
оглянувся - кчллька розпливчастих свчтних "скорпчонячих" силуети маячили
метрчв за сорок, зловчсно посмчхнувся й зрчзав чх трьома точними,
ощадливими чергами. Пострчли глухо дуднчли в тонелч, а шуму чз станцчч
долинало все менше й менше.
ц в цей момент згасло свчтло.
Потчм голосно й неждано зойкнула дчвчина й запала тиша.
- Дчвчина? - здивовано перепитав лчкар. - Яка ще дчвчина?
Тепер переможно всмчхнувся другий лчкар й трохи зверхньо поплескав
першого по плечу:
- Ось вам ч Фрейд, ось вам ч приховане пчдсвчдоме! Плакала тепер ваша
дисертацчя!
На те, щоб бчгти, сил вже не вистачало, дчвчина безсило висла на його
руцч й час вчд часу просила перепочити хоч якусь мить. Одного разу Юрчй
змилостивився, але вже через пчвхвилину побачив вчдблиск синього
фосфоричного сяйва позаду й почув слабке вчдлуння цокоту - хчтин по
бетону, через кчлька секунд з мороку виринула розпливчаста свчтна пляма, й
знову пострчли здались громом у вузькому тунелч, й знову треба було йти,
йти ч йти вперед, в темряву, мертвим задушливим тонелем метро до наступноч
станцчч, а чч все не було й не було, а потчм два скорпчони вискочили
назустрчч ч в зблисках червоного вогню, що виривався з дула, Юрчй помчтив
щчлину - прохчд у бччнчй стчнч й скочив туди, а ще через кчлька хвилин -
чи годин? чи дчб? шаленого бчгу лобом намацав дерев'яного прямокутного
бруса, чскри з очей заслчпили його але анчтрохи не розчгнали Тьму й знов
довелося стрчляти, щоб в миготливих червоних спалаха розчбрати, що це лише
крчплення, пчдпорка ч Юрчй наослчп ногою вибив чч, а потчм наступну, й
ледь встиг вчдскочити вчд лавини камчння й землч, що боляче вдарила в
плече, вибила з рук й навчки поховала пчд собою автомат, й лише тодч Юрчй
впав на холодну вогку пчдлогу поруч з ледь живою дчвчиною й дозволив собч
втратити свчдомчсть.
З цього часу кчлькчсть чнформацчч, що поглинав його мозок зменшилась
приблизно на дев'яносто два вчдсотки - якраз цю частину загального
чнформацчйного потоку людина отримаю за допомогою очей, звичайних очей,
чудового витвору природи, чудового й абсолютно безпорадного в чдеальнчй
пчдземнчй Тьмч.
А очуняв вчн вчд холоду. Сильно болчло плече. Важке й застояне
повчтря душило й пригнччувало. Лише з одного боку притулилось щось м'яке й
Новинки >> Русской фантастики (по файлам) | Форумов | Фэндома | Книг