Радчй РАДУТНИЙ
ГУРТОМ ДОБРЕ Й БАТЬКА БИТИ
Вся ця чсторчя скчнчилась (сподчваюсь - скчнчилась) досить давно, й
згадати зараз деталч практично неможливо, та й не дуже хочеться менч це
робити. Бчс його зна, навчщо я взагалч це згадую. Нчколи не вчдчував себе
мазохчстом, аж ось - пчдкидаю сам собч неприхмнч спогади. Навчщо? Гм...
Ту дчвку я зняв в барч, в центрч мчста й признатися, власне й не
сподчваючись на успчх - занадто вже гарна була цяцька, висока, струнка,
ноги - хоч телевежч будуй за такими проектами, а груди взагалч... М-да...
Але пика така вже горда, зманчжена, одразу видно - цчну собч знах, й менш
нчж на "мерседесч" не пчдкотишся.
Але - хм... Вдалося. Я аж здивувався.
Посмчхалась, дивилася зацчкавлено, на каву погодилась ч на коньяк
теж. Хм... Ну, ляси точити я завжди вмчв, видав спочатку щось на
найнижчому рчвнч, анекдоти тобто, потчм спробував трохи вище, кчнець
кчнцем вона видала циттату з Джойса - я аж очманчв. Ну хто зараз Джойса
читах?! Та ще й дчвка?! Та ще й гарна?! Хм... а скчнчилось тим, що
погодилась на коньяк ч каву в мене.
Дурень я, дурень! Як казав один мчй знайомий - не тчхю головою думав.
Ну та ладно.
Прищхали, значить, включив я музику, лазер, випили кави з коньяком,
видав я чй сеанс хчромантчщ й з долонь перебрався потроху вище.
Хай йому чорт!!!
Коротше кажучи, через пару годин я вчдчув, що мощ уявлення про секс
значно змчнилися. Чорт забирай, я навчть не думав, що так можна! А вже
коли й сил не залишилось, вона щось таке зробила - там доторкнулась, десь
поцчлувала, ще десь язичком провела - й пощхали... на друге коло.
Яке там друге... Тут калькулятор потрчбен, щоб порахувати.
Й водночас я вчдчував, що шлюхою вона не була. Не знаю, як це
пояснити. Це вчдчувалось. Я чув щщ всю, вважав щщ найближчим другом, не
хотчлося мати й найменшощ тахмницч вчд нещ, й це було прекрасно, ч я б з
задоволенням залишив щщ з собою назавжди, але...
Але зась. Перекрити собч шлях, втратити ego... нч.
Я повинен бути вчльним.
Ну й добре. Дякувати боговч, це вже не проблема.
Хе-хе, боговч, аякже... Досч б дякував, якби власнощ кеби на плечах
не було. Й пчстолета в кишенч.
Але це все нюанси. Той дядько сам винен. Навчщо отак-от
викобенюватись з свохю технчкою?
Так от, копирсаючись у його спадку, знайшов я й цю штуку.
Дчвка прилад побачила - аж засвчтилась. Як це я не помчтив - бчс його
зна, досч не розумчю. Та ще й взяв, дурень такий, й виклав щй все, як на
тарчлочцч.
Так ч так, кажу, робить ця штучка копчщ з мене. Копчщ з варчантами.
Наприклад, мер мчста - ну, майже я тобто, - мах дещо кращч органчзацчйнч
якосчтч. Ще один "братчик" - так я щх називаю - той, що в Пчвденнчй Африцч
чорних пострчлюх - так справжнчй Рембо. Це менч романтики колись
захотчлось. Й долярчв.
Так от, розповчв я щй про прилад, пояснив, де дчстав, як розбирався,
дещо прибрехав, звичайно, щоб показати, який я розумний. Взагалч-то там ч
розбиратись не було з чим - технчка розумна, береш в руки - сама пчдказух,
що робити й як. Дещо подчбне на наших комп'ютерах вже х - контекстний хелп
зветься.
Дчвка слухала - аж горчла, а коли я про замчжжя сказав - соромливо
так зашарчлася, обняла, притислась - я мало не зомлчв, так це в нещ гарно
вийшло - й якось так хитро опинився мчй копчювальник в нещ.
Ну в нещ - то й в нещ. Хай побавиться. А я ж, значить, тим часом
плани будую, в якому мчстч квартиру купимо, коли перещжджахмо - бо
чотирнадцятий я в такому мчстечку - це занадто.
Коли дивлюсь - занадто вже впевенено вона той прилад крутить. Я сам
так не вмчю! Рипнувся забрати - а нч. Ворухнутися не можу. Аж зойкнув з
переляку.
- Ну звичайно, - каже вона тим часом. - Наш варчатор. Варчатор, а не
копчювальник. А з хазящном що ти зробив?
ц я проти волч, проти самого себе спокчйно так ч виклав - як убив, де
закопав... Ну й взагалч все, навчть де тепер мощ копчщ працюють, ч яку ми
капость наготували, виклав.
Ось так. Пчдсипала щось у каву, курва.
Коли розповчдав, як трупа того на шматки рчзав - в нещ аж сльози
виступили - знала, мабуть того дядька, а може й любила.
Тьху! Влип.
А вона все дивиться в копчюваль... тьху, варчатор тобто, щось робить
й бурмоче:
- Нчхто й не думав про таке використання, це ж вчдкриття, але ж буде
тепер мороки з чисткою перчоду, або й взагалч переписувати доведеться...
А щй хтось - чи щось - явно звчдти вчдповчдах, але я не чую, або не
розумчю.
Й тут вона помилилась. Розвернулась до мене спиною.
"Братчик" з Африки - яж щх всчх одразу вчдчуваю - одразу ж ч допомчг,
все-таки практика в нього чудова, пчдказав. ц я, ледве ворушачись,
спромчгся все-таки на цю курву впасти.
Ну, дчвка не дуже сильна, та й не чекала, впала, прилад випустила, я
тут-таки вчд полону звчльнився, довбанув щщ пчд ребра, в сплетчння, збив,
а потчм п'ятою в потилицю - аж захрустчло.
Дякувати знову ж таки тому "братчику" - вбивати вчн вмчх.
А тут ч ще один вилчз. Той, що в безпецч працюх, начальничок. Тчкати,
каже, треба. Судячи з усього, вийшли на тебе завдяки роботч приладу, отже
роби швиденько ще одну копчю, якщо зможеш, то одразу мертву, кидай поруч з
цчхю сучкою - теж менч, Мата Харч! - вчдкривай газ, пчдпалюй свччку й
тчкай. Знайдуть "нашч" - ще один братчик справу замне, знайдуть "щхнч" -
подумають, що вона завдання виконала, прилад знищила й загинула.
Окей.
Я так ч зробив.
Але копчя вийшла чомусь жива й з пчстолетом.
Оце питання мене й мучить з того часу, та й мучитиме, мабуть, до
смертч.
Хто?
Хто з нас вистрчлив першим?
Новинки >> Русской фантастики (по файлам) | Форумов | Фэндома | Книг