Радчй РАДУТНИЙ
ZOMBY.EXE
- Ну, так що там цчкавого?
Чоловчк, що сидчв за комп'ютером, здригнувся, й рчзко повернув
голову.
- А, це ти...
- На когось чекав?
- Та нч, нч на кого. Просто замислився.
- Над чим жеж це?
- Розумчеш, - вчн кивнув на дисплей. - Тут вельми цчкава чдея... На
дисплеч, як завжди, свчтились рядки якочсь програми.
- Яка ж, цчкаво?
- З приводу вчрусчв.
Тема була болючою. Болючою для всчх, хто хоч раз на день стикався з
компами. Останнчм часом чнститут, й не лише наш, до речч, переживав навалу
за навалою. Троянчзовани пакети, вчруси й просто програми-вандали, а
особливо цим вчдзначались чграшки, знчвечили вже з пару вчнчестерчв -
тобто зовсчм, переформатування в нас вже не вважаеться великою проблемою -
а скчльки людино/добо/матюкчв було втрачено на перенабивання дисертацчй,
доповчдей та анончмок... Не далч, як мчсяць тому невчдомий хакер за
допомогою програми-вчдмички мало не позбавив нас половини валютних
резервчв - дчректор тодч не змчг з'чздити на дурняк в Париж й страшенно
розлютився, а тиждень тому я сам витратив багато часу на нейтралчзацчю
"стрибунця".
Ох уже цей "стрибунець"! Злчплений, судячи з деяких ознак, десь
поблизу, можливо навчть в чнститутч, цей негчдник вчдзначався особливою
активнчстю по суботах, а займався тим, що перекидав слова в текстових
файлах на кчлька рядкчв вгору або вниз. Вигляд це мало, звичайно, досить
цчкавий, особливо, коли слова перестрибували прямо пчд час роботи над
текстом. Програмчсти смчялись й особливо з ним не воювали... а потчм в
мчсцевчй газетч у статтч, набранчй на чнститутському компч, з'явилось:
"Дuректор чнституту нейрологчч - макака-резус - заявив, що..." й далч за
текстом - стало не до смчху. Спочатку тим, хто статтю набивав, потчм
операторам, потчм й програмчстам... До нас хвиля дчйшла хоч ч ослабленою,
але вчдчутною, й зав особuсто форматував вчнчестери й перетрушував дчски в
архивах.
Щоправда, кчнець кчнцем вийшло на краще - з того ж такч валютного
резерву було видчлено кошти на Sherчff, а також на офчцчйну пчдписку
AчdsTest, й тепер жоден ящик не працював без "електронного сторожа".
- Так що там з приводу вчрусчв? - перепитав я.
- Поганч новини, - зчтхнув програмчст. - У вас в вчддчлч який ревчзор
стоъть? Adцnf?
- Так. А що? Його ж наче хвалять?
- Вже можна не хвалити. З'явилась штучка, що навчилась його обходити.
- Гм... А як?
- До кчнця ще не розчбрався, але чдея проста. Вчрус просто блокуе всю
ОЗУ, вибирае вчльне мчсце - кчлобайт на сто, завантажуе себе туди, ну ч...
ч робить свою чорну справу.
- Таким чином, перший крок - блокувати взагали всч резчденти, в тому
числч й саму систему...
- Точно! До речч, це майже те, що я тобч рчк тому пояснював.
- З невеликою рчзницею...
- Так, я мав на увазч блокування лише окрчмоч дчльницч пам'ятч, тобто
вимкнення якочсь конкретноч функцчч. Пам'ятяeш?
- Так, приблизно. Малось на увазч, що резидентний сторож не повинен
взнати, наприклад, про запис на диск до того, як запис буде закчнчено.
- Правильно. А що, може й менч якогось звчра злчпити та випустити?
Ми засмчялись. Справдч, цгор був чудовим програмчстом, ч написати
якогось "хитрого" вчруса мчг якщо й незачграшки, практично без особливих
зусиль. Систему, всч чч ходи ч вихчди, вчн знав чудово. Я, звичайно, в цей
справч теж дурнем не був, але мчй вчрус навряд чи обчйшов би
найпримчтивнчшу пастку.
Ладно. Jedem seчne. В галузч нейрончв я був, як вважав керуючий
вчддчлом, "не генчй, звичайно, але не менш як талант."
- А що то в тебе? - зацчкавившись текстом на дчсплеч, я пчдсчв
ближче.
- SoftPanorama.
- Свчжа?
- Останнчй номер. Ти ще не бачив?
Я заперечливо похитав головою. З милостч того ж таки керуючего, наш
вчддчл не мав навчдь локальноч мережч, й електроннч журнали доходили до
нас в останню чергу. А бувало, й зовсчм не доходили.
- Що там щe e?
- Та так, рчзнч новини. До речч, знаeш, що в Киeвч теж з'явилися
випадки нейрочуми?
- Оце тобч! ц давно?
- Перший випадок трапився десь з пчвтори мчсяцч тому, якраз коли ти
повернувся.
- Слава Богу! - цчлком серйозно сказав я.
- Угу, - посмчхнувся цгор. - Ти вчасно втчк. Але в нас те ж саме.
- Хто?..
- Директор авчазаводу, Роман Стахович...
- Це, здаeться, з телевчзчч?
- Так, з мчського каналу. ц щe там хтось, я вже не пам'ятаю.
- Й, мабудь, як завжди - саме керчвництво?
- Майже так.
- А виявили чх як?
- Та по старому, енцефалографом. Зараз йде вибчркова перевчрка, ти в
курсч?
Я кивнув. Пчвроку тому й наш вчддчл пробував боротись з пошестю. На
жаль, без жодного успчху. Кичв, а потчм Полтава нас обчйшли, й тему було
згорнуто.
- А збудника виявили?
- Нч. Й навчть приблизно. Пишуть... - цгор знову кивнув на дисплей. -
...що складаeться враження, наче ця штука передаeться поглядом, або...
Стривай-но...
Вчн замовк.
- Ну-ну? - зацчкавився я.
- Послухай, виникла чдея.
- З приводу нейрочуми? В тебе?
цгор кивнув.
- Можливо, вона трохи фантастична, - додав вчн по паузч. - А можливо,
й цчлком реальна. Тобч легше судити.
- Ну, то в чому ж суть?
Програмчст знову помовчав.
- Ось дивись, - почав вчн нарештч. - Ця пошесть маe вибчрковий
характер, так?
- Так, - погодився я. - Майже завжди хворчють "важливч персони".
- Отже, той вчрус, чи що воно таке, "знаe", до кого чиплятись, а до
кого - нч, так?
- Так.
- Чи можливо це пояснювати природним походженням?
- Мабуть... нч.
- Далч. Поведчнка хвороч людини нччим не вчдрчзняeться вчд
нормальноч... поки не буде отримано сигнал...
- Якого й досч не розшифровано...
цгор ображено пирхнув, замовк, потчм пчдозрчло поглянув на телефон.
- По секрету, - скакзав вчн, накривши прилад, де - цчлком ймовчрно -
був захований мчкрофон, товстим чохлом вчд принтеру. - Ми майже скчнчили
цю справу. Сигнал - це якась невинна фраза, типу "Ну, що там нового?" або
"Що чути?". Пчсля того хвора людина починаe виконувати накази... Стрибати
з вежч, наприклад, або красти ботулчн з лабораторчч.
- Чич ж накази?
- Це щe не розшифровано. Здаeться, того, хто скаже кодову фразу. Але
дуже про це не розпатякуй, це службова таeмниця.
- Звичайно, звичайно. Але... Слухай, що цей мчкроб маe штучне
походження - здогадувались ч ранчше. Але де e вчн? Нчхто його не бачив.
- ц не побачить. Бо його нема.
цгор зробив ефектну паузу ч недбало кинув:
- Ця штука передаeться через чнформацчйнч канали. Ну, зчр, слух або
щe там щось...
- Як комп'ютерний вчрус?
- Угу, - програмчст посмчхнувся. - Це така собч складена на рчвнч
нейронних ядер програмка, що захоплюe керування над людським мозком ч...
- Добре, - перебив я. - Але як ти чч введеш? Людина ж не захоче, щоб
чч счломиць набивали невчдомо якою чнформацчею, так?
- От цього вже я не розумчю, - трохи знчтився цгор. - Можливо, це маe
бути щось на зразок тексту або малюнку. Або й того ч чншого разом. Та що я
буду розповчдати, це ж ваш вчддчл займався кодуванням ч вводом мозковоч
чнформацчч?
- Так, так. Але до такого щe не дчйшли. Добре... Але ж людина,
помчтивши щось не те, може припинити ввод чнформацчч, так?
- А на цей випадок... Слухай, саме це робить той новий вчрусч Треба
просто блокувати всч резидентни програми, себто... е-е-е... порушити
работу нервовоч системи ч...
- Ну, до такого ми точно щe не дчйшли.
- Й слава Богу! - буркнув цгор. - А то б вже пчвмчста чекало б на
вашч накази.
Ми засмчялися. Я поглянув на годинник - реакцчя в лабораторчч вже
мала скчнчитись, отже слчд йти.
- До речч, - я дчстав з кишенч конверт з диском. - Скинь-но менч
"Panoram-у".
- Чистий? - пчдозрчло запитав цгор.
- Наче чистий, - я знизав плечима. - А втчм, перевчр.
Програмчст завагався.
- Перевчр, перевчр! - наполчг я. - Бо вчора хлопцч притягли якусь
чграшку, могли й вчрус зачепити.
цгор увчмкнув Лозинського. Поки на дисплеч висчла заставка, та
блимали назви вже перевчрених файлчв, ми встигли обмчнятись парою
анекдотчв.
Дзижчання дисководу урвалось, на дисплеч з'явився напис "Не
обольщайтесь результатами проверки устаревшей версией..."
- Добре, - пробурмотчв цгор. - Тобч всю переписувати?
Я кивнув.
- Зараз, зараз... О, а це що таке?
Диск мав лише один файл пчд назвою "test123".
- А, то це ж та гейма ч e. Хтось з хлопцчв отримав вчора чи то з
Америки, чи з Германчч. То якийсь тест, визначаe бчоритми, коефчцчeнти
чнтелекту, ще там щось...
- Можна вкрасти? - всч знали, що рчзнч тести - цгорева слабкчсть.
- Звичайно.
Поки я пхав диск у конверт, а конверт до кишенч, цгор вже набрав
команду ч натиснув пуск.
Що буде далч - я знав. Знав, хоч ч нчколи не бачив. Та й, чесно
кажучи, не приведи менч Боже таке побачити. Отже, я швидко розвернувся
спиною до дисплею.
- Тю, що воно? - почулося ззаду. - А три зет счм бе... Що за
нчсенчтниця?
Я мовчав. Пастка спрацювала. Лишалось лише чекати.
- Слухай, цей твчй тест видаe якусь плутанину, текст вперемчшку з
малюнками. Ти чуeш? Ось поглянь!
Поглянути? Нч, дякую. Кращe вже вистрибнути у вчкно!
- Та нч, це маячня якась! Хоча... Та це ж...
Тиша. Тепер цгор не може вчдвести погляд вчд дисплею.
Сам винен. Рчк тому подав менч чдею блокувати резидентнч програми.
Зараз його мозок маe лише одну мету - додивитись цю "маячню" до кчнця.
- Нннннннчччччччч!!!!!!!
Я здригнувся й мало не поглянув назад. Й вдруге здригнувся, уявивши,
що сталося б, якби поглянув.
Вчрус нейрочуми не стане розбирати, хто перед ним - чи його творець,
чи просто чергова жертва. Я й монтував його наослчп, блоками.
Запала тиша.
Я поглянув на годинник - за хвилину-двч процес маe скчнчитись.
Комп видав короткий писк. Я обернувся - й побачив чистий дисплей.
Й цгора, що поволч приходив до тями.
- То це ти! Он воно що!... - прохрипчв вчн, намагаючись встати.
- Ну, що там цчкавого? - кинув я кодову фразу.
Програмчст здригнувся ч безсило впав у крчсло.
- Слу...ха...ю... - ледь вичавив вчн з себе.
- Розкажи про себе! - звелчв я.
- Народився...
- Нч, не те! Який з тебе спецчалчст?
- Непоганий, - байдуже вчдповчв вчн. Байдуже, начe зомбч. Власне, вчн
ч був тепер зомбч.
- Можеш написати "хитрий" вчрус?
- Можу, - таким самим тоном сказав цгор.
- А... писав? - раптовий здогад сяйнув менч в голову.
- Писав. "Крюгер" й "Стрибунець" - моч.
Я засмчявся. От звчдки "макака-резус"!
- "Крюгер" - що це таке?
- Вчрус. Рчвно о дванадцятчй починаe видавати звук, наче скрегочуть
кчгтч.
- Чудово! - посмчхнувся я. - Отже, тепер ти мусиш написати вчрус,
який би нчс цей "тест". Зрозумчв?
- Так, - голос програмчста лишався таким же безбарвним.
А що, новий вчрус можна так ч назвати - "Зомбч".
- У випадку небезпеки - знищиш текст ч себе. Зрозумчв?
- Так.
- Кодову фразу змчни на... скажчмо, "Чудова робота!". Ясно?
- Так.
- А тепер поводь себе як ранчше. До побачення!
цгор привчтно кивнув й розвернувся до дисплею, а я швидко вийшов з
кчмнати.
Отже, щe одна. Щe одна людина повнчстю належить менч. Тепер за
допомогою цгоревого вчрусу я захоплю щe бчльше мозкчв. А коли настане час
- з'явлюсь на телестудчю, - чорт, погано, що Стаховича викрили! - зручно
вмощуся перед камерою - й з екрану недбало кину народовч - своему
народовч:
- Чудова робота!
ц весь свчт буде мчй.
Але ж, чорт забирай, як все-таки хочеться поглянути, що дчeться на
дисплеч протягом тих чотирьох хвилин!
Коли я буду володчти свчтом, мабудь все-таки не втримаюсь...
Новинки >> Русской фантастики (по файлам) | Форумов | Фэндома | Книг